Час. Прокинься! Це до тебе прийшла любов.
Вона шукала, блукала довго, аж збила ноги в кров.
Раптово...
Відкрий же двері! Вона вже там!
Не випадково
Вона так довго до тебе йшла!

Квітка троянди посеред поля...
Віє вітер, мандрує Доля.
Може, злива затьмарить небо...
А може – шлях осяє для тебе.

Легкий подих...
Тануть, тануть обійми мрій.
Зірковий вирій...
Тане обрій... ти
Тільки в мене вір!
Я звідти,
Де час застиг - навесні зоря.
Збираєш квіти, -
Залиш для мене моє вбрання!

Квітка троянди посеред поля.
Плине степом мінлива Доля.
Може, світанням прикрасить небо,
А може зникне в кроці від тебе.

Час!.. залишся!..
Ехо тихо сковзнуло з гір...
Зів’яле листя..
Шлях не бачиш свій, хоч і маєш зір.
Я звідти, де світло лине... струмки тепла.
Ти чуєш? – звідки
Шепоче вітер моє ім'я!

Квітка троянди посеред поля.
Плине світом мінлива Доля.
Може тобою прикрасить небо...
А може пройде саме повз тебе!