ЖАГА 

О уст коханих довгожданне "ти",
О крапля росна, що звиса на вітах!
Я так давно й так ніжно берегти
Навчилась кожну мить прожиту!

А в ній – бузку рожевопінну віть,
А в ній – разками на орбіті гуси,
І цілий світ, що в серце стукотить
Чуттів бентежно-гарячковим пульсом.

О спраго вічна! Кожну мить твою
Хотіла б я до вічності роздмухать.
Я буду знову шепотіть "люблю",
"Люблю" жагуче буду знову слухать.

Мільйони раз через радіння щем,
Крізь біль пройду обпалена і чиста!
Тож дай-но губи свої ще і ще
Твоїм цілунком окроплю вогнистим!

Дай літ веселих ще і ще пожить,
Щоб знову йти крізь голубінь і літо…
Я так давно навчилась кожну мить,
Півмиті кожні берегти прожиті!