В’ється, наче стрічка, неспокійна річка,
Тулиться близенько по підніжжя гір.
А на тому боці, там живе Марічка
в хаті, що сховалась у зелений бір.
А на тому боці, там живе Марічка
в хаті, що сховалась у зелений бір.

Як із хати вийде, на порозі стане,
Аж блищить красою широчінь ріки
А як усміхнеться, ще й з-під лоба гляне
Хоч скачи у воду, кажуть парубки
А як усміхнеться, ще й з-під лоба гляне
Хоч скачи у воду, кажуть парубки.

Не питайте хлопці, чом я одинокий,
Берегом високим я сумний ходжу ходжу.
Там на тому боці загубив я спокій.
А туди дороги я не находжу.

Та нехай сміється неспокійна річка.
Все одно на той бік я путі знайду.
Чуєш чи не чуєш, чарівна Марічко,
Я до твого серця кладку прокладу!
Я до твого серця кладку прокладу!

Чуєш чи не чуєш, чарівна Марічко,
я до твого серця кладку прокладу!
Я до твого серця кладку прокладу!