Я хочу жити,
Я хочу зростати.
Калиновими устами
Усміхатись небесам.
Відчувати вітру подих,
Волошкове синє поле
Тримати на своїх руках.

Плачу я вночі дощами
По моїм синам,
Які йдуть в небо молодими,
Не віддаючи мене катам,
Що мені душу роздирають.

Безжалісно траурними днями,
За втратою дітей,
Мені хустину чорну напувають,
Змушують плакати людей.

Я їм вірила так щиро,
А вони, посміхаючись, мені
Вставляли ножа в спину
Тихо,несподівано,вночі.
Тільки лиш болісно-червоні
Їх видали сліди.

Дякую тобі,
Молодий солдат,
Й пробач за те,
Що,захищаючи мої кордони,
Засинаєш з страхом на устах.
Ти повернешся додому скоро,
А я знову зацвіту в садах.

На рожевому сході сонця
Я вільно повітря вдихну,
Взмахну я рукою
І городо далі піду.
З сивим смутком на скронях
В долонях вогник надії
Я понесу.
(О.Вандалович)