Вечір догорає, ніч на дудку грає,
Місяць виплив на човні,
Щоб не чула мати, вийди тихо з хати,
Ніжно руку дай мені.

Я зорю із неба притулю до тебе,
Бо сама ти як зоря,
Будемо з тобою слухать під вербою
Ми нічного дзвонаря.

Нi, не випадково в серцi квiтне слово,
Я для тебе все віддам,
Щоб усмішка мила мою долю гріла,
Щоб ходити в парі нам.

Чом твоє обличчя, миле, чарівниче,
Я не бачу у вікні?
Щоб не чула мати, тихо вийди з хати,
Ніжно руку дай мені.

Вечір догорає, а тебе немає,
Хоч давно я вже прийшов,
Закривая очі, сонна хустка ночі,
Да не спить моя любов.