Їхав козак за Дунай,
сказав - дівчино, прощай, 
Ти конику вороненький
неси та гуляй. 

Постій, постій козаче,
твоя дівчина плаче, 
Як ти її покидаєш тільки подумай.

Лучше було б, лучше було б не ходити,
Лучше було б, лучше було б не любити,
Лучше було б, лучше було б та й не знать,
Як тепер, як тепер пропадать.(2 раза)

Вийшла, ручки заломивши,
I тяженько заплакавши:
«Як ти мене покидаєш, -
Тiльки подумай!»

«Бiлих ручок не ломай,
Ясних очей не стирай, -
Мене з вiйни iз славою
К собi ожидай!»

Лучше було б, лучше було б не ходити,
Лучше було б, лучше було б не любити,
Лучше було б, лучше було б та й не знать,
Як тепер, як тепер пропадать.(2 раза)

«Не хочу я нiчого,
Тiльки тебе одного,
Ти будь здоров, мiй миленький,
А все пропадай!»

Свиснув козак на коня:
«Оставайся здорова!
Як не сгину, то вернуся
Через три года!»

Лучше було б, лучше було б не ходити,
Лучше було б, лучше було б не любити,
Лучше було б, лучше було б та й не знать,
Як тепер, як тепер пропадать.(2 раза)