Я з міст, великих міст,
Буду тут я, поки буде хист.
Цей світ – він із твоїх рис – і все.
Скільки сплатити, щоб це пережити?
Скільки внести і куди занести?
Що віддати, щоби не відати зле.
Багато справ і купа слів,
Кілька днів і декілька голів.
В люди ходив, багато говорив про всіх.
А сніг бруднів, дивився і курив,
Попіл їв і, ніби, не тужив.
Удавав, ніби відчував сміх.

Приспів:
Їхали ми, їхали, і будинки стріхами,
Казали, що проїхали – і все!
Вже ніколи не повернешся
Туди, куди ти женешся – все!
Все!..

А ти казала, що тобі уваги мало,
Шпалери напроти очей.
Побут, добробут, вірила-чекала,
Що ми проти речей.
Те, що тримало – не витримало,
В нас люди – споруда хитка.
Під екстаз підставляю таз.
Як ви? – Нормально. – Пока.

Приспів.

Багато справ, багато слів,
Милом надсилав речитатив.
Не дійшов, а я перегорів, авжеж.
Цей міст для втікаючих із міст.
Промовчи, бо почався піст.
Цей світ – все для нього з міст,
Ми – теж.

Приспів. (2)