"Одягніть сорочку білу і пишіть ранками.
Пишіть з юності, мало кому вдається любити і відчувати до останніх днів своїх.
Одягніть сорочку білу і начистіть своїй матері черевики.
Одягніть сорочку білу, коли немає гостей вдома.
Залишайтесь наодинці. Радійте самі собі.
«Коли я залишаюсь на самоті, раптово потрапляю в коло людей красивих, знаменитих і видатних», – так сказав якийсь мудрець.
Одягніть сорочку білу, і пишіть, для неї пишіть, для юності.
Вона приходить до нас з метеликами у косичках. Вона сопрано з шкільного хору.
На ній білі черевички.
Аааааа…. Глянь… Щось сталося з гілками горіха.
Ось ти вдарив, і жовтий дим повився над горіхом. Чи було це диво раніше?
А перед сонцем, перед сонцем падав ти на коліна? Я падав перед ним на вершині білій, і сонце сіяло в очах моєї милої коханої. О, велике сонце, будь вдячним матері і батькові моєму за те, що наділили мене люблячим серцем! Будь вдячним матері і батькові її, бо руки у нас теплі, одне одного пожаліли. Зрящими стали. Чи довго це буде, чи довго ми будем зрящими? Поки грім грає господній до кінця, лише до тієї хвилини. Поки лососі підніматимуться проти вод Амуру, щоб залишити ікру золоту на піску. Лише до тієї хвилини. Твої пальці прозорі, я бачив крізь них сонце, пульсуючу кров. Золота ікра. Чи довго це буде? Чи довго ми будем зрящими? Одягніть сорочку білу, поки ви молоді! Копайте, так копайте, як ніхто до вас не копав. Все живе на Землі прагне тепла. Але не кожному дано любити і відчувати до останніх днів своїх. Ваші руки теплі. У когось ці ручки змерзли. Хто, хто до кого потягнеться першим..."
М.Мельник "Сонце в очах твоїх"