Заховається стомлене сонце за чорнії гори 
 Вийде місяць і зорі розсипить з своєї комори 
 Засинають ліси і гаї, і виспівують десь солов'ї 
 Засинає натруджений день, сон прийде на поріг 

 У блаженному спокої тихо пливе надвечір'я 
 Вийшов місяць, і ніч ступа на подвір'я 
 Поміж зустрічами й розлуками 
 Ти вже тішишся онуками 
 І так само чомусь по-дитячому віриш у сни 

 Пробач мені комусь присвячені пісні 
 Я їх співаю знову й знову 
 Пробач мені, що я прихожу лиш у сні 
 А ти співаєш тиху колискову 

 Між тривогами в пошуках щастя летіли години 
 День за днем пролітали літа, час рікою пробіг 
 Але як би життя не склалося, і ми завжди поверталися 
 На святий і гостинний батьківський поріг 

 Пробач мені комусь присвячені пісні 
 Я їх співаю знову й знову 
 Пробач мені, що я прихожу лиш у сні 
 А ти співаєш тиху колискову 
 Пробач одну цю пісню трішечки сумну 
 Літа невпинно пролетіли 
 Пробач одну оту найпершу сивину 
 Що голову твою покрила.