Грішним в світ цей прийти,
 Грішним в землю лягти,
 В хрести-хомути впрягтися й тягти,
 Прожити, як скаже книга Брехні.

 Снігом розтанеш, тінню поляжеш,
 Попілом станеш, біллю заплатиш,
 Життя проживши, себе труївши
 Сморідом слова з пащі святого.

 Церкви та храми, золоті брами,
 Пости, молитви та очі пусті.
 В землю й думки корінням вросли
 Марних надій пророки-хрести.

 Ріг Щедрот спорожнів,
 Пісок на дні Граалю осів
 Іржавим ланцюгом буття
 Прикуті до свого життя.

 В небесах німі дзвони золоті
 Інші з-під землі дзвони загули

 Колесо долі в'язне поволі
 В гнилій колії святої брехні

 Марних надій тавро
 На шиї твоїй ярмо
 Мертвого бога трон
 Іржею цвяхів до долонь

 В'їлося, впилося, міцно вціпилося
 В душу та тіло слово брехливе
 Голкою гострою гарно зашило
 Глузд (чи є він?) в баранячу шкіру.