Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди ж, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.

Сядемо вкупочцi тут пiд калиною -
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, - срiбною хвилею
Стелеться в поле туман.

Ти не лякайся, що нiженьки босi
Вмочиш в холодну росу:
Я ж тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло - нi вiтру, нi хмар:
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди ж, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.