Хочу я повідать 
Вам одну легенду:
Молода циганка

Все молила Місяць

Про любов свою 

Плакала й благала
Про любов цигана
І про жаданий шлюб…

Зможу помогти я в цьому тобі - 
Місяць їй казав, та є умова:
Тільки обіцяй-но
Що взамін даруєш
Первістка свого. 
Хто своє дитятко
Так віддати здатен
Не полюбивши його?

Пр.

То Селена сама 
Вона мріє пізнать материнство в імлі,
Як же зможе Луна
Жить з тобою дитя

Теплокровне Землі

А-а, а-а ...  Він дитя Луни. 

Весілля зіграли, і в срок чинно
Світ побачив гарний хлопчина,
Наче місяць гожий
Зовсім він не схожий
На батьків своїх.
Має сині очі
Ще й світловолосий 
Людям немов на сміх…

Жінку попрікає циган в гніві,
У найгіршу зраду він вірить 
Зрадила мене ти,
Мусиш нині вмерти -
Ранив її на смерть…
Взяв дитя з собою
На високу гору,
Там воно й тепер.

Та тепер ти знаєш, як вийшло
Що Луна міняє свій лик вічно.
Хлопчик засинає
Місяць колисає
Молодиком у снах…
Дитя веселиться -
Місяць повнолиций
Сяє на небесах…