У тобі так багато сторін. 
Я просто не розумію, 
я просто хочу спитати тебе: 
чому ти настільки красива! 
Чому в мене ціла купа дивних речей, 
яких я не розумію, 
яких я не відкриваю тобі, 
бо це все може вбити, 
тебе це може вбити. 

Трошки більше, ніж навхрест, 
зав'язались вузлики, 
і не розірвати, і не розв'язати. 

Доторкнутись до зіниць... 
Я навік в тобі застиг... 
Все це так спонтанно 
і чомусь банально... 
Знати, думати, себе побачити зі сторони, 
можливо, все в житті можливо. 

У тобі так багато сторін.
Я просто не розумію,
я просто хочу спитати тебе:
чому ти настільки красива!
Чому в мене ціла купа дивних речей,
яких я не розумію;
я просто не відкриваюсь тобі,
бо це все може вбити,
тебе це може вбити. 

З двадцять другої весни 
я закину свої принципи; 
це буває рідко, але так помітно... 
Друзі всі здуріли мов, 
всіх понесло на любов, 
і ніхто не вправі, 
тут вже ніхто не вправі 
стримати чи зупинити - це ж нормально. 
Треба бути нам... якось жити нам... 

У тобі так багато сторін. 
Я просто не розумію, 
я просто хочу спитати тебе: 
чому ти настільки красива! 
Чому в мене ціла купа дивних речей, 
яких я не розумію; 
я просто не відкриваюсь тобі, 
бо це все може вбити, 
тебе це може вбити. 

...тебе це може вбити. 
...тебе це може вбити. 
...тебе це може вбити.