Течії молодого вітру омивають тіло, тіло бачить сни
Вечір, я до тебе мила і сором’язлива. Тільки оціни.
Тільки не розбий мене, я ж все про себе розкажу.
Не треба отрути на вустах.
Може ти не чув,  як я ходила за межу
Вуста.

Шепіт дурнуватих квітів, миле тріпотіння за моє життя.
Літом я позбулась тіні,
Думаєш, жалкую? -
Але то була не я.
То була чужа і сіра оболонка, а тепер
Я трохи для себе поживу.
Тільки ти ніколи не лишай мене саму.
Бо вмру.