МАМИНА КАЛИНА
1. Зацвіте калина в літні вечори,
Що садила мати, тай для дітвори.
Вже дозріли грони в той осінній час,
Мати до господи закликає нас.
Пахне, осінній квіт запашний,
На очах лишився погляд ясний,
І все, як не минали літа,
Усмішка й простота.
ПР : Дай вам Боже щастя і сонячних днів,
Аби струмок у вашім серці ще довго бринів
Аби навчили ви онуків любові тепла,
Бо золоті в Вас мамо руки, душа золота.
Дай вам Боже щастя, і світлих ночей,
Не зустрічала я на світі добріших очей.
Сьогодні вам бажають діти любові й тепла,
На Многі літа.
2. Розквітає хата вся у рушниках,
Що творила мати голкою в руках.
Кольорова нитка все її життя,
Ой минали швидко молоді літа.
Пахне, осінній квіт запашний,
На очах лишився погляд ясний,
І все, як не минали літа,
Усмішка й простота.