Ти любов моя...ааа...

Я завдавав багато болю тобі,
відповідала лиш любовю тоді.
Коли бували дні здавалось я один,
коли майже на дні був твій непутьовий син.
Ти любов моя, ти печаль моя, в памяті слова "Все бачуть небеса","Все бачуть небеса".

Я не хороший син, прошу вибач та не проси,
мене тримати все в собі, я виріс, я назавжди.
Залишусь тим ким є: самовпевненим і чесним,
незнатиму чи побє впевненість належність.
Пробач за всі мої поступки і постійні сльози,
безцілені прокрутки. Все! Я став серйозним.
Вже досить болю, дісталось від Бога з тобою,
я хочу просто сповна тобі відплатити любовю.

Пробач за те що часто пю і повертаюсь пізно,
але тебе люблю, і так буде завжди залізно.
Змінити б заново життя але вже надто пізно,
і я плював що ненавидить мене пів підїзду.
Що ріс без батька, що бачив і страх, і сльози,
але це вище грані. Все! Я став серйозним.
І на колінах прошу: "Вибач, Ма, я чесно",
залишусь я навіки твоїм сином завжди трезвим.

Я завдавав багато болю тобі,
відповідала лиш любовю тоді.
Коли бували дні здавалось я один,
коли майже на дні був твій непутьовий син.
Ти любов моя, ти печаль моя, в памяті слова "Все бачуть небеса","Все бачуть небеса".

Скільки допкустив помилок, а я й не рахував.
Скільки непотрібних слів тобі сказав.
Скільки сліз через мене лили твої очі, Мама,
просив пробачення, обіцяв, але марно.
І я не намагався бути ідеальним сином,
можливо завдяки цьому я виріс сильним.
Та інколи болить і хочу падати в твої обійми,
обійми мене і біль мине.
І я не часто молюсь Богу, але знаю вірю в нього.
І не твоя вина, що доля нас поставила на дві дороги.
ти дорога мені, і я без тебе,
як самотній корабель у морі? дивлюсь в небо.
Згадую дитинство, як я малий біжу до тебе,
а знаєш, Мам, мабуть не треба.
Нас розділяє сука відстань, та обіцяю,
ти будеш чути голос мій в пісні.

Я завдавав багато болю тобі,
відповідала лиш любовю тоді.
Коли бували дні здавалось я один,
коли майже на дні був твій непутьовий син.
Ти любов моя, ти печаль моя, в памяті слова "Все бачуть небеса","Все бачуть небеса". [2 рази]

Напевно з теплих країв не повернулись птахи,
і стало холодно, чому буває так завжди?
Ти вже давно не відчуваєш маминого тепла,
я став черствим, і замерзла твоя душа.
І над будинком тихо падав сніг, я оглядався,
і він повільно на асфальті просто приземлявся.
А з ним роки пішли, і появились інші сніжки.[VAN]