Не співай же, скрипочко, і не плач,
Ти душі моєї не розчулиш.
Струни срібні більше не зазвучать,
Пальці білі смичок вже забули.

Я з тобою говорити могла,
Як з своєю рідною сестрою.
Про любов, про щастя, про діла,
Про усе таємне тільки з тобою.

Знала ти усі мої думки,
Розуміла всі мої капризи,
Розділяла радощі і сум,
Почуттів моїх незаймані репризи.

Я з тобою більше не поділюсь
Всім отим, що зачепило душу.
Наче струни там і залягло,
Зазвучало, я ж мовчати мушу.

Більше, сестро, не співай же, не плач.
Не розтравлюй душу, прошу, молю.
Ти мені розрадою була,
А тепер мовчи, мовчи, мовчи.

Я з тобою говорити могла,
Як з своєю рідною сестрою.
Про любов, про щастя, про діла,
Про усе таємне тільки з тобою.

Не співай же, скрипочко, і не плач...
Не співай же, скрипочко, і не плач...
Не співай же, скрипочко, і не плач...