Туфлі "аладіни", шкіряний піджак,
Їду я на бусі – я крутий чувак.
На руці печатка, на шиї цепура –
За це мене шанує городська братва.

Всі пацани знайомі – компанія блатна,
Торгуєм на базарі – ми рекет-ганстєра! Ганстєра!
Ми рекет-ганстєра! Ганстєра!
Ми рекет-ганстєра! Ганстєра!

Одного разу в місто на Пруті
Приїхали бандіти – вони мали на меті
Пробити всі розклади, щоб під себе все підм’яти
І ковдру общакову в свій бік пересувати.

Настроєні серйозно ті пацани були:
Казали, що любого пірвуть на катрани.
Усі вони одіті в костюми "адідас",
В кишенях пістолети, мобілки напоказ.

Тож я казав тобі – то рекет-ганстєра! Ганстєра!
То рекет-ганстєра! Ганстєра!
Тож я казав тобі – то рекет-ганстєра! Ганстєра!

Життя самі напряги, я їду по ділах
Якийсь мудак на джипі переді мнію встряг.
Йому я посигналив – він палець показав,
І тим незграбним жестом життя собі зпсував. (вав-вау)

Я бив його у груди і бачив те обличчя,
Яке мені кричало, що пацанів покличе.
А я питався тричі: "Чі фачі, чоловіче?!" *
"Чі фачі, чоловіче?!"

Осіннє сонце сяє, паде пожовклий лист,
У лікарських журналах лиш фото збереглись.
Бо навіть не здогадувались чотири тих орла,
Яка потужна сила в словах отих була.

Коли питав той тричі: "Чи фачі, чоловіче?"
То цим він решту банди психічно покалічив.
Їм стало зрозуміло, що тут є не курорт:
Путьовка си скінчила – пора в аеропорт.

"Чі фачі, чоловіче?!" Пора в аеропорт!
"Чі фачі, чоловіче?!" Пора в аеропорт! Аеропорт!
"Чі фачі, чоловіче?!" Пора в аеропорт!
"Чі фачі, чоловіче?!" Пора в аеропорт! Аеропорт!