Повстаньте, гнані і голодні
 Робітники усіх країв!
 Як у вулкановій безодні,
 В серцях у нас клекоче гнів!
 Ми всіх катів зітрем на порох...
 Повстань же, військо трударiв!
 Все нам забрав наш лютий ворог,
 Щоб все вернути час наспів. 

 Приспiв:
 Чуєш: сурми заграли!
 Час розплати настав.
 В Інтернаціоналі
 Здобудем людських прав!                   Двiчi 

 Не ждіть рятунку ні від кого:
 Ні від богів, ні від царів!
 Позбудеться ярма тяжкого
 Сама сім’я пролетарів.
 Пусті слова про «право бідних»!..
 Держава дбає не про нас.
 Нас мали за рабів негідних...
 Доволі кривди і образ! 

 Приспiв 

 В склепах загарбані віками
 Лежать заховані скарби:
 Все те, що надбане трудами,
 Слізьми голодної юрби.
 I так визискуваним буде
 Робочий люд багато літ!
 Широкий світ... а всюду, всюди
 Безсильне — право, сильний — гніт. 

 Приспiв 

 В нужді та в утисках ми бились,
 А з наших жил точили кров.
 Над нами багачі глумились,
 А ми... корилися їм знов.
 Скидаймо ж гніт, ганьбу і маску:
 Вже промінь щастя нам засяв.
 Не треба прав без обов’язку
 I обов’язку, що без прав! 

 Приспiв 

 Лиш ми, робітники, ми — діти
 Святої армії труда,
 Землею будем володіти,
 А паразитів жде біда!..
 Тоді, як грім під час негоди
 Впаде на голову катів,
 Нам сонце правди і свободи
 Засяє в тисячах огнів.

 Приспiв