Обійми її тіло - стривожене,
Дай відчути кохання - торкаючись.
Або зникни на завжди, із холодом.
Це безсумніву краще, ніж каятись.

Обійми її ніжно, цілуй її,
Збережи її тіло від грішності.
Або зникни назавжди,у темряві,
Краще так, ніж блукати у вічності.

Обійми і замовкни. Не муч її!
Не чіпай її сліз, краще,випий їх.
Не відчула вона те тепло душі,
Бо немає тепла, тільки гріх.

Не витрачай сили на обійми,коли не любиш.
Ти закриєш за собою двері і її забудеш!
А вона шукатиме твій погляд у десятках інших,
Кожен наступний, після тебе, буде вдвічі гіршим.
І ніодні обійми не замінять твоїх,
Стати теплішим, ніж твій холод,так і ніхто й не зміг.
Коли заплюшиш очі, то, хоча б уві сні,
Чуеш?!...Обійми її!...