я бачив, як сонце сідало, 
й в останніх його променях 
тіні, раніше сховані, 
світу себе показали. 

вони розкидались долями, 
і їм завжди було мало. 
знаєш, що б не сталось, 
ми маємо дізнатись, хто вони – 

це люди? звірі? хто це? 
я є? чи мене тут нема? 
піт стікає з волосся 

і голос шепоче: "так, це тюрма, 
тобі не здалося. 
ти залишишся тут назавжди..."