Я не вийшов з ігри,непоміняв правила,
Життя заставило битися за свою правду,
Від сірих кварталів до чорних тратуарів,
Забутих бульварів до сцени цього залу.

Невже банальна моя сутність,наше завтра пахне 
мраком ,ви хотіли цього -пекло стало на землі,як в дамках,кожен осміє твій біль,моє щастя-лиш тепло твоїх долонь,без надій погасне мрій вогонь,вся робота-плід безсоннь моїх -Звів на піску свій дім
Я згадую життя моменти,які б памятати не хотів,
Сльози матері,коли тато пив...і жили на одну зарплату ми.Боляче до сих пір.

Мої крики...коли почнем ми жити -скажи нам Вітя,
Молю Бога на колінах кожен день ,і за здоровя матері 
Я зроблю все для того ,щоб ти гордилась  сином ,
 просто вір мені ...я  буду сильним.