AsQuette:

Під стук коліс поїзда
По містах розходимся і хто їх знає
Де зостанемось надовго і що забудем згодом
Ногами по землі, чи летіти небозводом
Очима в горизонт і добре знаю - то не сон
Коли курсуєш між екватором і полюсом
З рюкзаком за спиною знову з порогу
І голос серця, мов GPS показує дорогу
Шукай мене де немає нікого
Де тільки сонце і небо, а не зграї навколо
Де спрагу втамувати можна чистою водою
А не хлором з водопроводу чи ржавою трубою
Де вітер свободи віє в обличчя
Це те, що за гори вище, коли простори кличуть
Забудь мене сьогодні, а завтра згадай
Або з рюкзаком, за горизонт, шукати свій рай!

Lusha:

Этот путь нужен мне как воздух
Когда сквозь шум и крики двигаюсь к помосту
Когда никто не знает, кто я и куда иду
Не важно, по асфальту или по тонкому льду
Там, где нету мета человеческим порокам
Мир не жестокий и людей не убивают током
На едине с землей и небом, и кем бы ты не был
Ты человек среди людей, а не просто мебель
И если один человек станет думать иначе
Другой заплачет, то эти мысли что-то значат
И пусть кому-то это только пустые слова
Но есть и те, для кого принцип - это не товар
Для кого ветер свободы дороже чем купюры
И звон монет не слыша, преодолевая муры
Не важно, что там впереди, за четрою снов
Главное - быть свободным, без клеток и оков.