Автор: Влад Дарвин

Я нікому не розкажу
Тільки тобі
Як, здавалося, востаннє
Рута цвіте
Як у небі неосяжнім
Гасли зорі
Якби я міг згадати все

Хайнорілей
Ти — найкраща з людей
Норілей-норілай
Я тобі винен сонце, небо і більше...
Хайнорілей
Серед сотень очей
Норілей-норілай
Я лише твоїм відкриваю свій відчай
Свій відчай...

Я нікому не відкрию
Тільки тобі
Досі нездійсненну мрію
Із моїх снів
Наче всі дороги світу
Стали твої
А я навік - обрій для них

Хайнорілей
Ти — найкраща з людей
Норілей-норілай
Я тобі винен сонце, небо і більше...
Хайнорілей
Серед сотень очей
Норілей-норілай
Я лише твоїм відкриваю свій відчай
Свій відчай...

Я никому не скажу
Только тебе
Как казалось в последнеий раз
Рута цветёт
Как в необъятных небесах
Звёзды гаснут
Если бы только мог вспомнить всё
Хайнорилей
Ты- лутшая из людей
Норилей-норилей
Я тебе должен солнце, небо и больше...
Хайнорилей
Среди сотен глаз
Норилей-норилей
Я только твоим открываю своё отчаяние
Свое отчаяние...
Я никому не открою
Только тебе
До этих пор несбыточную мечту
Из моих снов
Как дороги мира
Стали твои
А я навсегда - горизонт(я знаю только,обрій так переводится) для них
Хайнорилей
Ты- лутшая из людей
Норилей-норилей
Я тебе должен солнце, небо и больше...
Хайнорилей
Среди сотен глаз Норилей-норилей
Я только твоим открываю своё отчаяние
Свое отчаяние.