Стоїть дівча над бистрою водою,
Стоїть дівча та стиха гомонить:
"Бистра вода, візьми мене з собою
Бо я не можу на тім світі жить". 

Ти приходив до мене о півночі...
Ти приходив, коли я міцно сплю...
Ти цілував заплаканії очі
І говорив: "Не плач, мила, люблю".

Скажи чому тебе я полюбила,
Скажи чому повірила тобі?
Якби не ти, сумна б я не ходила...
Якби не ти не була б я в журбі.

Без тебе я як цвіт без сонця в’яну,
Без тебе ох! як важко в світі жить!
Скажи лиш де я чари ті дістану,
Щоби тебе забуть і розлюбить...