Таке тримають у шухляді і нікому не дають читати (исполнитель: Леона Вишневська)
Кімната топилась від цитрусових променів, що прорізались з вікон і падали на паркетну підлогу. Вона сиділа на ліжку,гаряча і стомлена. І якби була наймізерніша змога, ви могли б почути як вона плаче... Чекала,перебираючи в голові слова головні про наболіле,про те,що далі немає жодної крихти сили терпіти. Серце билось метеоритом. Скроні,наче мости,зводило в єдине. Так минула майже година… він прийшов. Cміливий і голий як палець, зі свіжим парфумом,який вона йому дарувала, щоб потім тільки ним і дихати. Темний,ніби вилитий іспанець з усіма своїми манірними примхами. Істеричний тет-а-тет, діалог з ним,наче солоне танго. В душі виконував прелюдію,ніби на нервах,струнний квартет. Чорт забирай!Це нестерпне життя із законами бумерангу! Поділ на касти,династії,ранги... Коли вона читала в голос Дереша,мама вибивала з рук книжку і називала його слова єрессю. Купленою на базарі за безцінь та знижку. Так і він ніколи ніде не був й нічого далі власного носа не бачив... І,ніби в намул,засмоктувало її кожне з сотень побачень. Мабуть,він просто надто багато значив,щоб бути ніким. Вона нехтувала,брехала,давала йому гроші...свої або ж поцуплені з дому. Щоб всупереч усьому просто бути з ним. Було багато сліз,розірваних блузок,поламаних ребер,викиднів... Вона обрізала до м'яса нігті,тричі на день їхала з глузду. А він,хтивий боягуз,полохливий цербер,її,мов непотріб,назовні викинув. Треба було частіше ходити до церкви І молитись не пошепки,а молитись криками!