Слова: Олександр Положинський
Музика: Тартак
            
Ось і все – перші дощі осінні
Заливають ті дні, коли ми були щасливі...
Коли я був постійно поруч з тобою –
Заливає ті дні холодною водою...
Тихою ходою повертаюсь назад –
Крізь осінній туман, крізь листопад...
Назад у весну, назад у літо –
Там було чим тішитись, було чому радіти...
Я заради тебе був готовий до всього –
Всього великого, всього малого...
Пірнути у море, стрибнути у небо –
Все тільки для тебе, тільки для тебе!

    Не варта добрих слів,
    Не гідна чистих сліз!
    Втікай із моїх снів
    У свій дрімучий ліс!
    Я більше не люблю! –
    Лунає звідусіль...
    Я серце простромлю –
    Я вирву звідти біль!...

Здавалося б все – потрібно забути!
Щоб більше не бачити, більше не чути!
Не притуляти, не притискатись!
Щоб більше ніколи не зустрічатись!...

    Відьма вона! – про тебе казали. –
    Що б ти не дав – їй буде замало!
    Та про інше кричало серце шалене –
    Я кохаю тебе, тож іди до мене!
    Життя пролітало в казковому ритмі,
    Сни кольорові, дні колоритні...
    Все потонуло, захлинулось від бруду –
    Ти сипнула отрути, ти вдарила в груди...

        Не варта добрих слів,
        Не гідна чистих сліз!
        Втікай із моїх снів
        У свій дрімучий ліс!
        Я більше не люблю! –
        Лунає звідусіль...
        Я серце простромлю –
        Я вирву звідти біль!...