Любов у нас була така красива,
Якою в світі є лише любов.
Її я щиро в господа просила,
І він почув - і в серце ти прийшов.
Але від щастя ліків ще немає,
Коли сказали: "Іншу полюбив".
Повірила. Чому? - Сама не знаю,
А ти мій гнів тоді не остудив.

Приспів:
Болять слова, кричать слова - а я німа,
Тебе на світі цьому більше вже нема.
Тепер даремні мої сльози і слова,
Моя любов тепер - невтішена вдова.
Чому так пізно розумнішаємо ми?
Коли вже туга б'ється чорними крильми,
І як навчитися знов вірити й любить,
Щодня з тобою і щoдня без тебе жить.

І знов приходить мій самотній вечір,
Настояний на гіркоті розлук
І ти вже не кладеш мені на плечі
Чарівну шаль своїх небесних рук.
Тебе і досі, милий, я кохаю,
З тобою в парі до зірок лечу,
Тобі, як богу, я молюсь і каюсь,
І тихо плачу, щоб ніхто не чув.

Приспів. (2)