Там за порогами, там воля цвіте,
                    
Але характерник на Богит* іде.
Несе той козак свою душу туди
Де предки молилися ночі і дні.

Чому він іде й чому він несе
Душу свою і тіло своє,
Що він там побачить, що він там візьме
І що із собою на січ принесе.

Уже Дід-Славута, Дніпро наш гуде
То древній Перун до ріні зове.
Він кличе до полку де предки стоять
З прадавніх часів на онуків глядять