А там за синім небосхилом
Любов з весню оцвіла,
Роки пройшли та образ милий
На серці тугу навіва.

Ми вже не діти, наші діти
До хати внуків привели,
Та ми не можемо старіти,
Бо в серці юність зберегли.

Приспів:
Пройшли роки та в серці згадка,
Як човен в морі, вирина.
Як вам живеться, емігрантко,
Моєї юності весна? (останні 2 рядки – 2)

А там вже літо, пізнє літо,
Ледь прохолоду навіва.
Любов’ю серця не зігріти,
Якщо в душі уже зима.

Ми вже не діти, наші діти
До хати внуків привели,
Та ми не можемо старіти,
Бо в серці юність зберегли.