Ukraine Прозорі погляди закриють повіки до ранку,  
Бачу ви звикли високо вішати планку.  
Ігноруєте за віком,а не за внутрішнім фахом,  
Під одним дахом мокнемо...Та ну вас нахуй!  
Я наче вітер,взуття на порозі Поля Чудес,  
Сказали на коліна стати,стукати до небес. 
Я вам що - пес,плювати у власну криницю?  
По пиці видно,що крадуть з мого возика спиці. 
Ви були мені друг і "браза",разом та зразу,  
Я краще здохну,ніж митиму унітази.  
Зирить  заразу у вікно - тут золота немає,  
Пира,паперу й тиші для щастя вистачає. 
Козирні карти на початку гри кидають дурні,  
Сірі,як попіл,за вікном листопада будні.  
Зверху судді розсудять - правда за часом,  
Їдь у дорогому,а я люблю дешевим класом.
Тримай мотузку,а я побіжу за стільцем,  
Затягуй вузько між плечима та лицем.  
Залізне лезо точиш.солодких снів мадам, 
Бери що хочеш - та я себе не віддам.  
Поглянь лице,у них тривога у кожній клітці,  
Вони як кров по місту тіла - всі блідолиці.  
Вірять у Бога,коли на те лише причини,  
Дома чекають,на підвіконні кава стине.  
Маріонетки на нитці давно звикли до рабства,  
По житлових будинках,в пошуках нового щастя.  
Брешуть у дзеркало,шукаючи свій чорний вихід, 
самообман як морфій,в кімнатах так тихо. 
Їх адекватний світ першою злива чекає,  
Потім калюжа надії рідна земля поховає.  
Самі собі - тюрма без права на дострокове, 
В руках ні разу не тримали щастя підкову.  
І лишь один із тисячі не понесе вогонь,  
Зрозуміє помилки - та вже нема майбутнього.  
Кидаючи камні у вільних,мріють про крила, 
Продумай друже,чи вистачить у тебе сили? 
Всі такі сильні,а вночі в подушку сльози,  
Звуки розхитаних дверей,вітер,осінь. 
Ранок,шлях у аптеку за необхідністю,  
Друзі не прийдуть у гості - пара самотності.  
Краще?Та ні!Нічого не вийшло,  
Підпалюючи крила,щоб злітати в небо вище. 
Постійні пацієнти клінік,знижки,проценти,  
Людям,які забули життя,яскраві моменти. [bad word] Прозрачные взгляды закроют веки до утра,  
Вижу вы привыкли высоко вешать планку. 
Игнорируете по возрасту,а не по внутренней профессии, 
Под одной крышей мокнем... Да ну вас нахуй!  
Я будто ветер,обувь на пороге Поля Чудес, 
Сказали на колени стать,стучать к небесам. 
Я вам что - пёс, плевать в собственный колодец?  
По роже видно,что воруют из моей тележки спицы. 
Вы были мне друг и "браза",вместе и сразу,  
я лучше сдохну,чем буду мыть унитазы. 
Взирать заразу в окно - здесь золота нет,  
Пера,бумаги и тишины для счастья хватает.  
Козырные карты в начале игры бросают дураки, 
Серые,как пепел,за окном ноября будни.  
Сверху судьи рассудят - правда по времени,  
Едь в дорогом,а я люблю дешевым классом. 
Держи веревку,а я побегу за стулом, 
Затягивай узко между плечами и лицом. 
Железное лезвие точишь,сладких снов мадам, 
Бери что хочешь - но я себя не отдам. 
Посмотри лицо,у них тревога в каждой клетке,  
Они как кровь по городу тела - все бледнолицые. 
Верят в Бога,когда на то лишь причины, 
Дома ждут,на подоконнике кофе стынет. 
Марионетки на нитке давно привыкли к рабству,  
По жилым домам,в поисках нового счастья. 
Врут в зеркало,ища свой черный выход, 
самообман как морфий,в комнатах так тихо.  
Их адекватный мир первым ливень ждет,  
потом лужа надежды,родная земля похоронит. 
сами себе - тюрьма без права на досрочное, 
В руках ни разу не держали счастья подкову. 
И лишь один из тысячи не понесет огонь,  
Поймет ошибки - но уже нет будущего. 
Бросая камни в свободных,мечтают о крыльях,  
Продумай друг,хватит ли у тебя силы?  
Все такие сильные,а ночью в подушку слезы,  
Звуки расшатанных дверей,ветер,осень. 
Утро,путь в аптеку за необходимостью,  
Друзья не придут в гости - пара одиночества.  
Лучше?Да нет!Ничего не получилось,  
Поджигая крылья,чтобы взлетать в небо выше. 
Постоянные пациенты клиник,скидки,проценти,
Людям которые забыли жизни,яркие моменты