хай серце б'ється через край 
до завтра є ще час для нас обох 
залишитись між літер і рядків 
а нам би лиш зійтись орбітами назавжди 
комети у руці пливуть малюнками чіткими 

ти мені зараз так треба 
щоб завжди 
щоб поряд між простір пустого повітря 
що нас розділяє 
що нас обнімає терпляче і жде порятунку 

цілувати ікони що плачуть твоїми слізьми 
прокидатись ніколи 
і щоразу ось так 
допоки вистачить нас на безглузді розмови 

час крокував за тобою по п'ятах 
у затертих підвалах мого світобачення 
там де очі ступають за межі провалля 
і ти зупиняєшся щоб глибоко вдихнути 
ще раз і щем пектиме рубцями безболісно 

як довго шукали ми горло 
де можна було б намацати пульс 
як довго шукали ми вранішньої кави 
яку можна було б залити під шкіру 
як довго врешті-решт ми роздумували 
над тим чи все це насправді існує 

мистецтво перестало бути наркотиком 
воно стало знеболюючим морфієм 
воно стало бездонним морем 
ось там за тим горизонтом у небі 
поглянь 

як там у вас? 
що сталось старого? 
а у нас тут страшенно холодно 
особливо пізніми вечорами 
а тебе хтось цілує у пальці? 
це коли прикладаєш до очей печиво бо щасливий 
бо є кому тебе цілувати 
бо є кому тебе любити