На  конвертики  хат  літо  клеїть  віконця,як  марки.  
Непогашені  марки  —  біда  ще  не  ставила  штамп.  
Пролітають  над  ними  віки,  лихоліття  і  хмарки.  
Я  там  теж  пролітаю,я  теж  пролітаю  там.  

Опускаюсь  на  землю,  на  сивий  глобус  капусти.  
На  самісінький  полюс,  де  ходе  жук,  як  пінгвін.  
Під  склепінням  печалі  така  хороша  акустика.  
Ледве-ледве  торкнешся,а  все  вже  гуде,  як  дзвін.  

Ходить  мати  в  городі.  І  лащиться  плюшевий  песик.  
І  ніхто  ще  не  вбитий,  не  вбитий  ніхто  на  війні.  
Дикі  гуси  летять.  Пролітає  Івасик-Телесик.  
Всі  мости  ще  кленові.  Всі  коні  іще  вороні.