Так буває лиш вночі,
Я сиджу у тишині
Вона незвідки загляне
у серце що вже не моє

Навіє спогади сумні
Розтопить той душевний лід
Вона одна така Вона
Звела із розуму а я

я буду я буду
відвертим і чуйним
як хочеш то зникну я
Як хочеш згорю до тла

Я буду Я буду
благати притулку
Як хочеш перепливу моря
Як хочеш...

я буду я буду
відвертим і чуйним
як хочеш то зникну я
Як хочеш згорю до тла

Я буду Я буду
благати притулку
Як хочеш перепливу моря
Як хочеш Впаду до дна

А завтра скажеш Прощавай!
Не питай і не питай
Пожовке листя обпаде
Забудь про мене, все пройде
І серед ночі в темноті
Відчую знову гострий біль,
На серці мов колючий дріт
І тіло в крик холодний піт,
В таке не вірив навіть в снах,
Хоч відчував, що їде дах,
Тепер один на самоті,
І кілька слів лиш в голові...я буду...

О боже ну дай мені сили здолати, цей біль , що не можу у собі тримати, не взмозі терпіти, я хочу кричати, тому що, без неї неї не можу літати, я з розуму сходжу, я вию від болю, це звуть божевіллям, а може любов"ю, чому ж так далеко твої рідні очі, чому моє серце до тебе так хоче, чому без надії дивлюся до неба, я знаю я винен, і більше не треба, змивають дощі твої ласки останні, я знав, що так буде та тільки не з нами, ти не повернешся, а я не забуду та заради тебе ким хочеш я буду