Стоїть гора високaя,
А під горою гай, гай,
Зелений гай, густесенький,
Неначе справ ді  рай.

Під гаєм в'ється річенька,
Як скло, вода блищить, блищить,
Долиною зеленою,
Куди вона біжить.

Край берега, у затишку,
Прив"язані човни, човни,
Там три верби схилилися,
Мов журяться вони.

Що пройде красне літечко,
Повіють холода, холода,
Осиплеться їх листячко,
І понесе вода.

Ой, річенько, глубоконько!
Як хвилечки твої, твої,
Пробігли дні щасливії,
І радощі мої.

До тебе, люба річенько,
Ще вернеться весна, весна.
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!

Стоїть гора високая,
Зелений гай шумить, шумить,
Пташки співають голосно,
І річенька блищить...

Як хороше, як весело
На білім світі жить, жить!
Чого ж у мене серденько
І мліє, і болить?

Болить воно та журиться,
Що вернеться весна, весна.
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!