Ти не ховай своїх очей, моя Наталко,
 Ти не ховай своїх очей, моя полтавко.
 Бо у Полтаві всі дівчата – чарівниці,
 Та тільки ти мені одна щоночі снишся.

Усі дороги пройшов на світі,
 Аби зігріло очей твоїх світло.
 Моя Полтава на тебе схожа,
 А без Полтави я жити не можу…

Тепер я знаю чому ворскла гомінлива 
 Така блакитна – подивилась ти на хвилі
 Мені потрібна ти як жайворові поле,
 Мені потрібна ти як сонце світ тополю

Ти не ховай своїх очей, моя Наталко,
 Ти не ховай своїх очей, моя полтавко.
 Бо у Полтаві всі дівчата – чарівниці,
 Та тільки ти мені одна щоночі снишся.

І кожну думку заповітну і неспокій 
 Несу до тебе чарівнице ясноока 
 Скажи люблю мені жагучими устами
 То над землею голубішим небо стане

Ти не ховай своїх очей, моя Наталко,
 Ти не ховай своїх очей, моя полтавко.
 Бо у Полтаві всі дівчата – чарівниці,
 Та тільки ти мені одна щоночі снишся.