На вустах розливається кава,
фарбуючи їх у багряне.
Крізь щілинки на них,пульсуючи,жваво
тече присмак...
Тоді здається,що ти майже п'яна,
що наче хтось з середини висмикнув
твою совість і гарячим ковтком її отямив...

Сідаєш в таксі на заднє сидіння так спокійно,
ніби не помічаєш як водій смакує тебе поглядом,
дивлячись у люстерко на лобовому склі.
Дешево і надійно...
В принципі,так як і всі.
Стабільно нестерпно тримаєш гаманець в руці,
щоб біля дому нарешті спитати:
-Скільки?

Відчиняєш шафу,наче вікна на весні,
а у ній ще досі зношені й безнадійно старі сукні...
Дивишся в неї і бачиш ,як уві сні
ідуть минулі та приходять наступні...
проте,всі твої 
дні.
Навшпиньках...і затерпають ступні.

Каро-червоні,розмиті думками очі,
над ними зволожені маслом повіки...
Не важливо-хочеш цього,чи не хочеш,
але!
Ти настільки сьогодні красива,
що зупиняється серце і треба приймати ліки.