Ти повертайся і буду вдома я 
поставлю чай і платівку Моцарта   
Тобі під ноги впаду від втоми я 
хай чорна зірка у небі млоститься 

ой хай же млоститься нехай питається 
чого прийшла Ти така невінчана? 
чого надломлена? чого не каєшся? 
не хочеш втіх? не кричиш у відчаї? 

а Ти кажи що усе ще юна Ти 
усе ще ніжна і прагнеш вічності 
щоб надто легко все це придумати 
щоб надто легко про це посвідчити 

а я скажу що для всіх померла Ти 
і спочиваєш давно на цвинтарі 
давно вже все й лікарі потвердили 
й веселі подружки сльози витерли 

а Ти засни і пробач щасливице 
оцю печаль безнадійно хворому 
дивлюсь на Тебе і місяць дивиться – 
у нього зовсім немає сорому